Signum temporis

Небо!
Ми навчилися читати
Знаки твого обличчя.
Ми знаємо, як керувати
Великими і важкими машинами.
Ми вміємо говорити про політику,
Ми все знаємо про бої гладіаторські,
Про інтриги і таємниці
Чужих банківських рахунків,
Стосунків, злягань, помирань,
Відпочинків,
Палаців, вілл, островів, зірок, планет.
І нам здається, що ми найрозумніші,
І незалежні, і особливо красиві,
успішно щасливі.
Нам огидні трагедії та
Заламуваня рук слабких
Плаксивих нездар немощно-безпомічних і оце
Їхнє безперестанне протягування рук та
Очей, що благають про підтримку.
Та й зрештою,
Ми ж не Дон Кіхоти, і не
Акакії Акакійовичі.
Ми – такі непоборні, що
Чорна хмара, що суне зі Східного боку золотої бані –
Нас не лякає нітрохи!
О, як весело сьогодні у Львові,
Києві, Харкові та в усіх Кобеляках і
В Лондоні, і в Парижі, і в Нью Йорку.
Великий Кирил нам знову нагадав, що
Ми каліки, сліпі й недолугі, а
Ми тільки сміємося в побожності,
Схиляючи голови, кусаючи хвостики
Хусточок.
Що нам до усього цього?
Signum temporis –
І машини пруться бруківкою...
Signum temporis –
І співає товстий поплавок про
Жирного карася, товстолоба
Жабу, рака і кропиву.
Signum temporis –
Чекаємо порятунку від
Баби ворожки.
Що то воно буде?
Читання неба чи долоні,
Викачаної курячим яйцем.
Монастир красивий і сучасний.
Там можна провести конкурс –
Вірніше,
Останню з його частин –
Фабрики зірок.
Світлофор.
Базар.
Розумний безліміт.
Духовна семінарія.
Український журнал для професіоналів
Овощеводство.
Гаряча пропозиція. Кавун.
Збираються хмари.
Ми розшифровуємо їхні контури, бавлячись
Художніми образами.
Т емніє.
І тільки біла ворона на блакитному тлі
Жива завдяки дешевому бренду
Побутових товарів чи ще
Якогось низькокалорійного їдла.
Колись тут кривавились розбиті Бригідки.
Коцюбилися виснажені голодом трупи.
Тепер ми не знаємо, що це.
І навіть учорашні похорони когось там нам близького
Нас більше не вражають.
СТБ нагадає, що ми загубили Великих.
СТБ визначає, хто такий Великий.
Ми віримо.
Великі. О, так як шкода.
СТБ знає, що говорить.
Там немає дурних.
Війнуло вітром, піщаною крупкою.
Перше попередження!
Але нам не страшно. У нас ще є УТ-1. А
Це – вже справжній, суттєвий захист від усього, що оточує нас.
Вже машиною потроху трусить, і щось
Наче у горлі стискається, але не може вийти назовні.
Підпливає блакитна машина.
З неї виходить синя завивана жінка.
Жовто-блакитний прапор на лобовому склі.
Хто ти? Промінь!
Літо. І для чогось ростуть Твої діти?
Секунда за секундою.
Тепер я розумію, що моє призначення
Це відлічування хвилин.
Це спостерігання життя.
Де ти?
Signum temporis.
Добре жити, коли ти Матфій,
Добре жити, коли ти усе знаєш.
Добре не жити, знаючи, що таке
Справжнє життя, де є музика,
Музика, і не тільки музика сфер.
Промінь, коляска, голуб,
Парфюмерія і побутова хімія,
Вітер,
Хмари,
Сумно,
Довго,
Блище,
Пливе,
Пливуть,
Вітають,
Гудуть...
Curriculum vitae
(Хроніка жизні) –
Ми нічого, нічого давно вже не робимо,
Окрім активізованої інерції
Повільного і надійного
Вмирання,
Хмара ж бо зі Сходу вже тут...