категорії: блоґ-запис
Dec. 19th, 2010
теґи: поезія
Мій кожен погляд –
Матір Божа.
А я вже без окулярів не ступлю
І кроку.
Голуби, згинаючи шиї
Кривляться, видзьобуючи крихти.
Сон. Твій сон.
Прощай. Вже не торкнутися
Ні сл... мги... ні кри-ли-кри...
Сон а-уа — пройде
Оніміння. Мій Бог і Ваш знову чомусь не посміхаються зовсім.
Пришитий гудзик.
О, ти такий дорослий, що
Знов всі трагедії заново...
Орослі Великі Нулі
Помережано щось чорним,
А посміхається фіалково,
Плаче трояндово-синьо-чeрвоно-багряно...
Дорога не дихає, просто шумить
Без передиху.
Просто свище тілами наскрізно
Очі твої і рот
Розкриті тюльпановим криком –
Що мерзнуть у передпокої в
Пластиковому чеканні.
Come now, don’t upset yourself...
